Секрет успіху виховання вашої дитини

Історія педагогіки зберегла сотні імен, але на пальцях однієї руки можна перерахувати реальні школи, які збереглись після смерті авторів. Марія Монтессорі є в цьому почесному списку. Її система створювалась не один день. Марія Монтессорі товаришувала з засновником генетичної психології Жаном Піаже, переписувалась з дитячим психологом Анною Фрейд. Під їх впливом вона уточнює висновки своїх спостережень за закономірностями дитячого розвитку. Але в багатьох відношеннях вона залишається лікарем і виходить із фізіології дітей. Навіть в поняття свободи вона вкладає біологічний зміст і розуміє під нею перш за все незалежність.

На прикладах з власної педагогічної практики Марія доводить, що дорослий повинен не робити щось за дитину, а допомагати їй діяти самостійно. Це особлива праця. Адже малюк, потрапляючи в наш світ, бачить його чужорідним і непристосованим для його життя.

У дитини погана координація рухів, вона невпевнена в собі і не знає, що робити з оточуючими її предметами. Малюк залежний від велетнів, які називаються дорослими. Дитинці важко розстебнути ґудзички на курточці, зав’язати шнурівки на черевичках, перенести свій стілець в зручне місце.

Монтессорі пропонує уже в 2,5-3 роки дати дитинці можливість зробити це і багато іншого. Вчитель (дорослий) тільки допомагає їй. Він створює порядок в тих речах, які потрібні для розвитку дитини, а їх дуже багато. Всі ці чашечки, лоточки, губки і щіточки, а також палки і кубики, намистинки, карточки і коробочки, поклавши в безладі, можуть визвати тільки почуття безсилля перед хаосом світу. Монтессорі запропонувала розмістити їх в певній чіткій послідовності, а малюків з першого дня в класі привчати підтримувати встановлений порядок. Не тільки і стільки тому, що цього хочуть дорослі, а тому, що так зручніше самим діткам.

Монтессорі взагалі вважає, що порядок обмежений для дитини, але вона не завжди вміє сама його організувати. Дорослий може створювати умови, в яких порядок простий і природній. Вчитель пропонує дитині прийняти тільки кілька чітких правил, одне з яких: «Взяв, попрацював, поклади на місце». Але щоб робота приносила користь, вчитель дає малюку короткий (2-3 хв) урок, показуючи, як поводитись з предметами, щоб досягти результату, і не втратити інтерес.

Інтерес – перше, що Монтессорі виділяє в своїй педагогіці. Друге – індивідуальний підхід. Це, звичайно, не означає, що у кожної дитини з’являється окремий вчитель. Все дещо інакше. Кожна дитини під час самостійної роботи вибирає те, що їй подобається робити, і вчитель саме їй показує, як справитись із завданням. Далі дитина працює самостійно, так як матеріал без стороннього втручання покаже їй допущену помилку.
Свобода вибору з’являється у дитини відразу після того, як вона переступить поріг класу, тому що тільки вона сама точно знає, що їй потрібно розвивати саме в цей час. Хоча і тут є деякі орієнтири. Так, М.Монтессорі звернула увагу, що у кожної дитини від 0 до 6-ти років є сенситивні періоди, в яких вона легко і природно вчиться певним речам. Якщо запізнитись і не скористатися можливостями, які з’явились у дітей, то вони можуть втратити інтерес до цього на все життя.

Монтессорі закликає нас не прискорювати розвиток дитини, але і не впустити моменту вчасно розгорнути перед дитиною скатертину-самобранку, на якій відкриється зменшена безпечна модель всього нашого світу. Спочатку очі дитини розбіжаться, а потім знайдуть те, що їй потрібно тут і зараз. Слід тільки пам’ятати, що на нашій скатертині не прості предмети, а відібрані довгим спостереженням за тим, що і як допомагає дітям розвиватися.

Головне завдання дорослого – допомогти діткам навчитися зосереджуватись на цікавій для них роботі. В цій складній справі вчитель проходить три етапи. Перший – підготовка привабливого для малюка і зручного для його роботи середовища. Другий – руйнування тої діяльності окремих дітей, яка заважає просуванню і розвитку інших діток. На цьому складному етапі вчитель показує бешкетнику, що його люблять навіть таким, неспокійним, і разом з тим без втоми допомагає дитині знайти те, що зацікавить її і допоможе сконцентруватися на роботі. Енергія дитини перерозподіляється з безпорядочного розплескування до конструктивної діяльності, направленої на розвиток. На третьому етапі вчителю важливіше за все не заважати малюку, не порушувати його пошуків і його роботи.

Велика частина впливу вчителя відбувається через середовище чи з допомогою правил, які він придумує разом з дітьми. Весь зовнішній вигляд дорослого і його зацікавленість захоплює дітей і допомагає вчителю налагодити довірчі відносини з кожною дитиною, створити ту унікальну атмосферу, якою так відрізняються класи Монтессорі.