Мамине запитання

  • Моя дитина з двох років уже самостійно "ходила" на горщик. Але зараз почала знову "мочити" штанці, у неї нічний енурез? 
  • Дуже хвилююся за свого сина. Вдень під час прогулянки він усе хапає до рук. Та ще й частенько тягне до рота. Скажіть, від цього в нього можуть з'явитися глисти? Як розпізнати, що дитя занедужало? 
  • Мій малюк раптом почав відмовлятися від їжі, став плаксивим, у нього підвищилася температура. Під час огляду лікар діагностував стоматит. Чим небезпечне це захворювання? 
  • Коли і як привчати дитину до горщика? 
  • Моя дитина з двох років уже самостійно "ходила" на горщик. Але зараз почала знову "мочити" штанці, у неї нічний енурез? 
  • Як подолати прояви впертості, свавілля та негативізму в дитини? 
  • Чому виникають дитячі страхи і як попередити їхню появу? 
  • Чому необхідні "пальчикові" ігри? 

Моя дитина з двох років уже самостійно "ходила" на горщик. Але зараз почала знову "мочити" штанці, у неї нічний енурез?

Ні, в жодному випадку. Справа в тому, що таке захворювання як нічний енурез діагностується лише в дітей віком після 5 років. У вашому випадку просто відбувається період вироблення звички до "горщика". Іноді після того, коли вам здається, що малюк уже повністю оволодів цією навичкою, може статися так, як ви описуєте. Пояснюється таке неприємне явище тільки зміною емоційного настрою маляти. Можливо, напередодні дитина отримала якийсь стрес або ж хвора. Часом до цього спонукає і ваша неправильна поведінка після першого пропускання малюком "часу горщика". У жодному випадку не можна сварити дитину, якщо їй не вдалося вчасно "сходити" на горщик. Будьте трішки терплячішими.

Дуже хвилююся за свого сина. Вдень під час прогулянки він усе хапає до рук. Та ще й частенько тягне до рота. Скажіть, від цього в нього можуть з'явитися глисти? Як розпізнати, що дитя занедужало?

Так, надмірна цікавість малюка, особливо на вулиці під час прогулянки, часто стає причиною появи глистяної інвазії - зараження глистами. Придивіться до своєї дитини: чи має вона звичку смоктати палець, тримати його в носі, їй подобається гризти іграшки? Чи не забуваєте ви допомагати малюку помити руки після повернення з прогулянки, забав з улюбленим котиком, перед їжею тощо? Такі речі можуть стати передумовою для інфікування глистами.

Захворювання ж власне розпочинається тоді, коли гельмінт уже потрапляє в дитячий організм. Найчастіше це проявляється зміною апетиту малюка. З певного моменту дитя починає погано їсти, причому навіть улюблені страви. Поряд із цим, виникає потяг до надмірного вживання солодощів, чого раніше не спостерігалося. Діти можуть скаржитися на біль у животі, здебільшого в районі пупка, іноді - нудоту, особливо вранці. Часто турбують і ніжки, що проявляється болем у м'язах, суглобах. У малюків іноді з'являються "синці" під очима, дітлахи стають менш витривалими до фізичних навантажень, швидко втомлюються. Старші діти, захворівши на глисти, уві сні часто скрегочуть зубами, що викликано свербінням шкіри в ділянці заднього проходу. Періодичне покашлювання вночі теж повинно насторожити батьків, бо це може свідчити про наявність аскарид.

Якщо ви помітили в дитини такі ознаки, то зверніться до дільничного педіатра, розкажіть про свої спостереження. Аналіз калу допоможе уточнити діагноз.

Мій малюк раптом почав відмовлятися від їжі, став плаксивим, у нього підвищилася температура. Під час огляду лікар діагностував стоматит. Чим небезпечне це захворювання?

Назва "стоматит" походить вiд латинського слова "стома", тобто рот, i означає запалення слизових ротової порожнини.

Часто стоматит розвивається пiд дiєю вiрусу герпесу. Особливо чутливi до нього дiти вiком вiд одного до трьох рокiв. Вiрус передається повiтряно-крапельним шляхом, через посуд, iграшки, предмети побуту. Найбiльше дiти хворiють в осiнньо-зимовий перiод. Висипання з'являються спочатку на губах, пiдвищується температура до 38-39 градусiв за Цельсiєм, дитина стає вередливою, в'ялою, втрачає апетит. Можуть спостерiгатися i катаральнi явища: нежить, кашель. На другий або третiй день у ротовiй порожнинi на слизових щiк, губ, язика з'являються так звані афти - місця роз'ятреної та травмованої слизової оболонки, набрякають i кровоточать ясна, виникає неприємний запах iз рота.

Вiрусний стоматит зустрiчається й у разi iнших вiрусних захворювань: грип, кiр, вiтряна вiспа, аденовiруснi iнфекцiї. Мiкробний стоматит часто є супровiдним ангiнi, гаймориту, пневмонiї. Недуга може бути також алергiйного характеру або реакцiєю на прийом медикаментiв.

Причинами розвитку травматичного стоматиту часто стають опiки чаєм, молоком, прикусування губ, язика, щiк, пошкодження слизових рота олiвцем, iграшками; особливо небезпечнi iграшки з нiтрофарбами.

Прояви стоматиту пов'язані не тiльки з болем у ротi. Часто захворювання призводить до зниження iмунiтету, вiдкриває шлях для iнших захворювань.

Якщо ви виявили, що в дитини стоматит, лiкування необхiдно починати вiдразу. Для цього потрiбно в першi 3-4 днi часто, через кожнi 2-3 години, малюку полоскати ротик, особливо пiсля їжi. Можна застосовувати полоскання з вiдваром календули, шалфею, ромашки, дубової кори. Маленьким дiтям необхiдно зрошувати ротову порожнину з невеликої гумової грушi, нахиляючи при цьому голову дитини вниз над мискою. Пiсля полоскання слизову рота змащують олiйним розчином вiтамiну А, олiєю шипшини або обліпихи.

Мазi та маслянi розчини наносять на слизову губ i рота ваткою, намотаною на дерев'яну паличку або металевий негострий шпатель. Якщо губи дитини вкритi засохлими шкiрочками, їх потрiбно вiдмочити i зняти перед тим, як накласти мазь. Вiдмочувати шкiрочки треба масляними розчинами або розчином марганцевокислого калiю, прикладаючи змочену в них вату до губ.

Дуже важливим є правильне харчування хворої дитини. Малюку краще за все пропонувати слизистi супи на овочевих вiдварах, добре протертi варенi овочi, розваренi кашi. М'яснi продукти або рибу рекомендується вживати тiльки вареними та перемеленими, у виглядi парових котлет, фрикадельок. Уся їжа повинна бути теплою, а не холодною чи гарячою, повнiстю виключаються солонi, кислi, солодкi страви i продукти. Бажано багато напувати дитину фруктовими соками, киселями, вiдваром шипшини. Годувати малюка потрiбно 3-4 рази на день i нiчого не давати в промiжках мiж їжею. Такi перерви потрiбнi для того, щоб добре всмоктувалися лiки i не травмувалася слизова рота.

А взагалі, пам'ятайте, тiльки систематичний i правильний догляд за порожниною рота малюка і перiодичне обстеження в стоматолога можуть попередити виникнення цього захворювання в дитини.

Коли і як привчати дитину до горщика?

Пам'ятайте, що у кожного малюка час, коли можна розпочинати привчати до горщика, свій. Це залежить від темпів розвитку дитини, її готовності до формування навичок охайності. Але, в будь-якому випадку, варто дочекатися 18 місяців, щоб ваше маля виявилося фізично готовим контролювати себе.
Важливу роль у цьому процесі відіграють умови, в яких росте дитина. Досвід показує, що малюку, позбавленому любові й ласки, стриманому навколишнім оточенням, який страждає від ревнощів, набагато важче виходити на цей рубіж самодисципліни. Велику роль тут може відіграти і ваше ставлення. В жодному разі не перетворюйте привчання до горщика в показники хорошого виховання чи на "справу принципу". Потрібно зрозуміти, що рано чи пізно дитина "прийде" до цього сама.

Коли починати? Щоб відповісти на це запитання, можна порадити, аби ви, перш за все, переконалися, що ваш малюк уже вміє виражати свої наміри і розуміє мову дорослих, ходить, розпізнає і відчуває все, що з ним відбувається, і може пояснити це оточуючим, здатний просидіти на горщику не менше п'яти хвилин. Крім цього, в малюка на момент початку привчання до горщика не повинно бути жодних моральних потрясінь: розлука з батьком чи матір'ю, переїзд у нове помешкання, народження братика або сестрички тощо.

Коли ви приступили до втілення в життя завдання щодо "горщика", не наполягайте на результатах відразу. Саджайте малюка на горщик щодня у визначені години. Побудьте з ним у цей момент, оточіть його іграшками, розкажіть казку. Одного прекрасного дня він випадково "сходить" у свій горщик. Тоді обов'язково похваліть його і продовжуйте сеанси висаджування за графіком. Поступово змінюйте пелюшку чи підгузник на трусики. Звичайно, це ризикована операція, оскільки вас обов'язково чекатимуть калюжі на підлозі чи щось ще гірше. Але саме ці "наслідки", що настільки відчутні після зникнення "чарівного" підгузника, будуть стимулювати дитину до зміни звичок.

Процес привчання до горщика відбувається, звичайно ж, дуже поступово і не без рецидивів. В дитини виробляється звичка ходити на горщик у певні години, коли вона активна, у віці від двох до двох з половиною років. Після цього доведеться потерпіти ще трохи, перш ніж ця "самодисципліна" пошириться на нічний час.

Схематично формування у малюка навичок "горщика" можна зобразити так: один рік - початок навчання, перші спроби садити на горщик; півтора року - дитина починає контролювати випорожнення кишечника; два роки - маля контролює випорожнення сечового міхура (проситься на горщик); два з половиною роки, три - дитина у більшості випадків спить "суха". У хлопчиків, правда, "мокрі ночі" можуть продовжуватися ще півроку. В три з половиною роки дитя самостійно встає вночі на горщик. Якщо у віці чотирьох років малюк ще мочиться в ліжко, необхідно звернутися до лікаря.

Моя дитина з двох років уже самостійно "ходила" на горщик. Але зараз почала знову "мочити" штанці, у неї нічний енурез?

Ні, в жодному випадку. Справа в тому, що таке захворювання як нічний енурез діагностується лише в дітей віком після 5 років. У вашому випадку просто відбувається період вироблення звички до "горщика". Іноді після того, коли вам здається, що малюк уже повністю оволодів цією навичкою, може статися так, як ви описуєте. Пояснюється таке неприємне явище тільки зміною емоційного настрою маляти. Можливо, напередодні дитина отримала якийсь стрес або ж хвора. Часом до цього спонукає і ваша неправильна поведінка після першого пропускання малюком "часу горщика". У жодному випадку не можна сварити дитину, якщо їй не вдалося вчасно "сходити" на горщик. Будьте трішки терплячішими.

Як подолати прояви впертості, свавілля та негативізму в дитини?

Найперше, що необхідно знати батькам, це те, що така поведінка - симптоми вікової кризи. Усі вони свідчать про те, що ваша дитина стала достатньо дорослою для того, аби зовсім по-іншому перебудувати свої стосунки з вами. Малюк ще не знає цього, але інтуїтивно робить перші кроки, щоб стати особистістю, яка цілком незалежна від вас, має власні бажання, почуття, потреби, наміри.

Батьків лякають такі раптові зміни у поведінці дитини. І напевно, найбільше, що тривожить їх у цьому випадку, - це побоювання втратити контроль над ситуацією. Саме в період вікової кризи ваші діти гостро потребують підтримки та терпіння зі сторони дорослих, особливо в конфліктних ситуаціях. Головне завдання батьків - навчити малюків діяти відповідно до загальноприйнятих соціальних норм, які юному поколінню часто здаються необгрунтованими, незрозумілими, несправедливими. А ще важливо, щоб малюки виробили вміння самостійно приймати рішення та відповідати за їх виконання.

Які методи подолання негативних проявів у поведінці дітей?

Перш за все, надайте дитині самостійність там, де тільки можливо. Нехай вона сама приймає рішення про те, приміром, чи хоче зараз гуляти на вулиці, в яку гру гратися, з'їсти цукерку в цю хвилину або пізніше тощо. Якщо ваш малюк матиме простір для самостійних рішень, йому простіше буде визнати та прийняти ті рішення, що приймаєте ви.

Заохочуйте, хваліть дитину за правильну поведінку. Таким чином ви даєте зрозуміти, які норми прийнятні для вас.

Погодьте з малюком заборони, які, на вашу думку, необхідні, і чітко їх дотримуйтеся. Дитина повинна усвідомлювати, що існують "ні", які обговоренню не підлягають. Дуже часто проблеми в поведінці дітей виникають через те, що вони просто намагаються встановити для себе межі дозволеного. І якщо ці межі не визначені, то малюки втрачають почуття безпеки та впевненості.

Прагнення маляти проявляти самостійність та незалежність можуть наштовхнутися і на цілком природні обмеження, пов'язані не з батьківськими вимогами чи заборонами, а з фізичними можливостями малюка. Це також здатне викликати спалахи негативізму та впертості. Дитина в силу свого фізичного розвитку часто не в змозі впоратися з багатьма речами: не вистачає сили, щоб вдарити по великому м'ячу брата, важко втримати в руці повну чашку молока, не вдається просунути кубик крізь кільце. І ваше бажання допомогти, замість бажаного результату, може призвести до нових спалахів невдоволення та негативізму зі сторони маляти. Найкраще, коли ваша допомога буде мінімальною. Не поспішайте пояснювати, показувати, виконувати замість малюка, але розберіться, в чому виникли труднощі, й лише трішечки допоможіть дитині впоратися із завданням. Для того, щоб малюк почувався впевнено, оточіть його речами, якими він уже може оперувати, що відповідають його віку. Тоді дитяті легко буде почувати себе сильним і впевненим. Та й ви будете менше забороняти дитині. І вона зможе витрачати свою енергію на пізнання світу, а не марнуватиме її на вибухи гніву.

Чому виникають дитячі страхи і як попередити їхню появу?

Поява страхів і тривог у вашої дитини - це цілком природна реакція. Адже малюк постійно стикається з безліччю речей, які він не може пояснити, опиняється в ситуаціях, що можуть здатися йому небезпечними. Якщо ви уважно поспостерігаєте за поведінкою своєї дитини та її ровесників на дитячому майданчику, то зможете помітити - дітей лякають і незнайомі іграшки, і нові люди, і звуки, походження яких вони не розуміють тощо.

На жаль, малюки до трирічного віку ще не в змозі пояснити, що саме їх налякало. Маля почувається повністю беззахисним перед оточуючим світом і не здатне впоратися зі своїми почуттями. Тому ваше завдання в цей період - проявляти максимум уваги до своєї дитини. Саме тоді ви зможете помітити зміни в її емоціях та настроях.

Якщо дитя щось непокоїть, вам вдасться зауважити певні прояви цього в поведінці. Здебільшого про це свідчить, що:

  • •малюк "прилипає" до вас або іншого дорослого, якому довіряє, постійно тримає за руку тощо;
  • •дитина стає занадто слухняною;
  • •маля насторожено, з острахом ставиться до нових людей;
  • •з'являються труднощі із засинанням: дитина відмовляється лягати в ліжко, ускладнюється ритуал відходу до сну, вночі сняться страшні сни;
  • •зникає інтерес до їжі;
  • •малюка турбує безпідставний страх перед певними речами.

Перш за все, визнайте та дайте можливість маляті виявити свої почуття. Часто Як допомогти дитині, якщо її увесь час турбують страхи?
дорослі, вважаючи дитячі страхи безпідставними, переконують доньку чи сина: "Ну не будь дурненьким. Це не страшно." Вам і справді зовсім не страшно, але дитина відчуває по-іншому. А такі слова найріднішої людини залишають її наодинці зі своїми тривогами.

Коли ви бачите, чого саме боїться дитина, скажіть, що розумієте її почуття. Малюк повинен знати, що мама на його стороні, і це врятує дитя від "перспективи" залишатися наодинці зі своїми тривогами.

Найчастіше дитячі страхи - це природна реакція на нове та незнайоме. І дитині просто потрібен час, аби переконатися, що цей предмет не несе загрози. Тому, в принципі, такі реакції на оточуюче минають досить швидко. Але деякі страхи не зникнуть, якщо дитина не зустріне розуміння з вашого боку. Погодьтеся, що краще попередити появу страху, ніж потім із ним боротися. Отже, розвивайте в маляті самостійність та почуття впевненості в собі. Допоможіть йому уникати речей, які лякають.

Дитина легко переймає всі страхи дорослих, тому не показуйте їй, що ви теж можете чогось боятися. Ваша паніка від одного тільки вигляду, приміром, миші, павука чи таргана може обернутися такою ж реакцією вашої дитини.

Якщо страхи доньки чи сина заважають нормальному розвитку і росту, тоді варто звернутися до лікаря або психолога. Увага до малюка, повага до його почуттів, допоможуть вашому чаду впевненіше жити та пізнавати такий чудовий навколишній світ.

Чому необхідні "пальчикові" ігри?

Рухи пальців та кисті впливають на розвиток дитини . Отже, чим більше ми допомагаємо синові чи донечці вправлятися у рухах рук, пальців, кисті, тим більше ми впливаємо на структури мозку.

Про взаємозв'язок рухів руки та мозку було відомо ще в ІІ тисячолітті до нашої ери в Китаї. Вважається, що ігри за участю рук та пальців сприяють гармонійному розвитку тіла, розуму, підтримують у робочому стані системи мозку. Сучасні дослідження фізіологів підтверджують існування зв'язку між розвитком дрібної моторики руки та структур мозку. В роботах В.М. Бехтерева є висновки при те, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини.

Дослідження М.М Кольцової показали, що кожен палець руки має своє представництво у корі великих півкуль головного мозку. Розвиток рухів пальців передує появі артикуляції складів. Таким чином мовлення перебуває в прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки.

Народна мудрість здавна зберігає знання про необхідність рухів пальчиків дитини. В різних культурах зустрічаються народні ігри для малюків, у яких активно задіяні руки та пальці. "Пальчикові" ігри допомагають батькам не тільки розвивати мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а приходять на допомогу у скрутні хвилини плачу або болю, щоб організувати діяльність маляти впродовж дня, відволікти, створити приємну атмосферу в домі.

 Пропонуючи малюку таку гру, важливо зразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, продумати всі рухи і поступово їх повторювати. Дитина відтворює рухи наших рук, а в її гортані спочатку повторюються всі звуки, а через деякий час вже чуються відтворені склади, слова із запропонованої гри.

Світ "пальчикових" ігор дарує радість і малятам і батькам.



Перший пальчик - наш дідусь,
Другий пальчик - то бабуся,
Третій пальчик - наш татусь,
А четвертий - то матуся,
А мізинчик - наш малюк.

Гой-да, гой-да,
Добра в коника хода,
Поводи шовкові,
Золоті підкови.

(Грати спочатку лівою, потім правою рукою, а потім - обома руками. Від зап'ястка кисті руки з прямими зімкненими пальцями піднімати вгору, а потім, зігнувши пальці, - м'яко опускати вниз).


Задрімав мізинчик трішки,
Безіменний - стриб у ліжко,
А середній там лежить,
Вказівний давно вже спить.
Вранці всі вони схопились враз -
В дитсадочок бігти час.

(По черзі загинати пальчики до долоні. Потім великим пальцем торкатися всіх інших - "будити". Розкрити всі пальці після слова "враз").

Спечем, спечем хлібчик
Дітям на обідчик.
Найбільшому - хліб місити,
А тобі - воду носити,
А тобі - в печі палити,
А тобі - дрова рубати,
А малому - замітати.
Тільки хліба напекли - танцювати почали.
Це робота не легка -
Витинати гопака.

(По черзі розгинати пальці, починаючи з великого).

Пташечки літають -
Крильцями махають.
А долоньки у діток,
Наче крильця у пташок.

(З рук скласти крильця і рухати ними).