Дванадцять пунктів методу наукової педагогіки Марії Монтессорі

1. Метод заснований на терплячому спостереженні за дитиною.

2. Він виправдав себе як універсальний. Успішно застосовувався для дітей кожної генерації і кожної цивілізованої нації. Раса, колір, клімат, національність, соціальний статус, тип цивілізації – все це не має принципового значення для його у спішного застосування.

3. Він доводить, що маленька дитина любить роботу, інтелектуальну роботу, яка обирається спонтанно і виконується з великою насолодою.

4. Він базується на бажанні дитини навчатись через самостійну роботу. На кожному етапі інтелектуального розвитку роботи, які розвивають її здібності.

5. Пропонуючи максимум спонтанності, метод дає можливість кожній дитині досягти певного рівня схоластичних знань і вийти на вищий рівень, ніж в інших системах навчання.

6. Хоча в методі не застосовуються покарання і заохочення, він дає можливість досягти найвищого рівня дисципліни і вона є активною, виходить з поведінки самої дитини, а не нав’язується ззовні.

7. Він заснований на глибокій повазі до особистості, оберігає її від домінуючого впливу дорослого, дає можливість кожній дитині зростати і розвиватись, відчуваючи свою біологічну незалежність.

Отже, дитині надається свобода (але не вседозволеність), яка формує основи реальної дисципліни.

8. Він дає можливість вчителю працювати з дитиною індивідуально по кожному предмету, підводячи дитину до рівня відповідних індивідуальних вимог.

9. Кожна дитина працює у власному ритмі. Отже, діти, які працюють швидко, не затримуються тими, хто працює повільніше і, навпаки, у дитини, яка не встигає за темпом інших, не виникає комплексів. Кожна цеглина при побудові будинку ментальності дитини «якісно і вправно укладається» перед тим, як на цю цеглину буде покладено наступну.

10. Метод не має нічого спільного з духом змагання і його згубними наслідками. Більше того, він постійно пропонує дітям можливості для взаємодії і взаємодопомоги, яка надається і приймається однаково радісно.

11. Оскільки дитина працює за своїм власним вибором, без елементу змагання і примусу, їй не загрожує перенапруження та комплекс неповноцінності, який може з’явитись у подальшому житті.

12. Нарешті, метод Монтессорі всебічно розвиває особистість дитини, не тільки розумові здібності, а й можливість логічно мислити, виявляти ініціативу, вміти робити власний вибір. Дитина є часткою спільноти, але відчуває себе незалежною і вільною. Її виховують і навчають на реальних соціальних зразках, які формують ґрунтовну основу для майбутнього громадянина.